Оксана Курант

Категорія: Uncategorized

  •  Я не хочу повертатися в минуле чи поспішати в майбутнє, бо мені цікаво бути свідком саме того часу, в якому я живу. І не просто свідком, а учасницею та авторкою свого життя.

    Цікаве питання: якби ви могли повернутись та стати свідком будь-якої історичної події, що б ви вибрали?

    Якби особисто я могла стати свідком будь-якої історичної події, яку б я обрала?

    Мабуть, жодну.

    Мені надзвичайно цікаво бути свідком саме цього часу.

    Колись мені дуже хотілося все зберегти. Ще в дитинстві я мріяла про фотоапарат, щоб фіксувати красу, людей, моменти. Мені й досі близьке природне, справжнє, первинне. Те, що не потребує фільтрів, щоб мати силу.

    Але з роками я навчилася іншого: не все потрібно зберігати.

    Щось народжується.
    Щось розквітає.
    Щось виконує свою функцію і завершується.
    А на його місці виникає нове.

    І мені цікаво не триматися за те, що вже було, а запитувати себе:

    Який досвід я проживаю зараз?
Що він відкриває в мені?
Які мої здібності хочуть реалізуватися саме в цих обставинах?
І що я можу створити з того, що мені дано?

    Можна все життя сперечатися з реальністю. Але реальність, зараза, рідко програє ці суперечки.

    Тому я обираю інше: бачити факти, знаходити ресурс, створювати нове і жити.

    Мені довелося побачити, як руйнується те, що здавалося непорушним. Побачити війну, втрати, трансформацію людей і цілих систем. І водночас побачити неймовірну здатність людини створювати життя навіть там, де старе життя вже неможливе.

    Можливо, саме це найбільше захоплює мене в нашому часі.

    Ми не просто спостерігаємо історію. Ми знаходимося всередині неї.

    І кожен із нас своїми рішеннями, роботою, творчістю, бізнесом, стосунками та виборами створює маленьку частину того, що одного дня назвуть минулим.

    Тому я не хочу повертатися назад, щоб побачити історію.

    Я хочу бути достатньо присутньою, щоб не пропустити ту, яка відбувається зараз.

    І достатньо вільною, щоб не тільки бути її свідком, а й створити в ній своє життя.

  • Зі святом🇺🇦

    З Днем народження, Україно 🇺🇦
    Колись під час навчання я робила розстановку про свою діяльність і взаємодію з Україною.
    І образ, який тоді відкрився, був дуже простим:
    Україна дає місце.
    А далі – створюй.
    Мабуть, саме за це я її люблю.
    Свобода бути собою, свобода волі.
    Для тих, хто на цих, резонуючих цінностях.
    Сьогодні наша країна проходить надзвичайно важкий етап.
    І для мене він багато в чому про дорослішання: про здатність мати власні межі, захищати себе, очищати систему від того, що її руйнує, і ставати самодостатньою.
    Ці роки змінили й мене.
    Розширили уявлення про світ, свободу, силу, ціну вибору і самого життя.
    Я вдячна долі, що живу саме в цей історичний час і можу робити свою частину роботи.
    Моя частина проста: допомагати людям ставати сильнішими, вільнішими, реалізованішими й економічно самодостатніми.
    Бо сильна країна – це не абстракція.
    Це люди, які здатні створювати.
    Думати.
    Заробляти.
    Брати відповідальність.
    Захищати своє.
    І не продавати майбутнє за зручність сьогодні.
    Я бажаю Україні не просто вистояти.
    Я бажаю їй перемогти, вирости й процвітати.
    І нарешті жити своє життя.
    З Днем Незалежності. #💙💛

  • Страх – иллюзия. Действия – реальность и результат.

    Однажды меня спросили: «А что, если бы у вас была машина времени и вы могли бы передать только одно сообщение своему прошлому «я», что бы вы сказали?»

    Я бы точно сказала себе: «дыши и делай. Бойся и двигайся. Сомневайся, но иди». Все иллюзия, кроме того, что есть факт. Банально, но иногда это очень важно знать и напоминать.

  • Если бы…

    В моменты, когда я получаю свои классные результаты, я думаю о том, что самое ценное, что мне нужно было – это знать, что точно делать, а что не стоит внимания. Были случаи, когда я выбирала не верно. Это становилось причиной боли, разного рода убытков.



    А если бы ваше будущее «я» могло послать вам одно предложение, что бы вы надеялись в нём услышать?

    Самое ценное – это время собственной жизни.

    Как мы его структурируем – имеет значение.

    Что ценно?

    Что действительно имеет смысл??

    Зачем?

    Ответы на эти вопросы можно так никогда и не понять, даже прожив жизнь.

    А можно осознать за час и счастливо жить ❤️‍🔥🪷🌞

  • A look through the prism of time

    What villain actually had a good point?

    Why do you start looking at Scrooge McDuck differently with age?

    As a child, many perceived Scrooge McDuck as a greedy old man who thought only about money.

    When I got older, I saw something else.

    He thought about the categories of the system.

    Created assets.

    I took care of the preservation of resources.

    I understood the price of decisions and consequences.

    I didn’t scatter what I created for years.

    And this reminds me very much of business owners who build companies not for one season, but for decades.

    I often see one pattern in business arrangements.

    The company begins to lose stability when the owner ceases to respect his own resources: time, money, people, energy, attention.

    Prosperity does not start with earning more.

    It begins with the ability to responsibly manage what is already there.

    That is why working with the business system almost always begins with working with the thinking system of its owner.

    Because a strong business does not arise by chance.

    It is the result of mature decisions, respect for resources and the ability to see the system a few steps ahead.

  • Стан, який ставить все на свої місця: вдячність та як її екологічно проявляти?

    Що таке вдячність?

    Вдячність – просте “спасибі”, «дякую».

    Це стан, який повертає до відчуття з серця.

    До моменту.

    До того, що вже є.

    Це вміння бачити ресурс навіть у випробуваннях.

    Тиша всередині, де з’являється:

    “я бачу, приймаю, ціную”.

    Вдячність як це акт сили.

    Повертає від режиму боротьби в простір життя з позиції достачі.

    Замість фрази:

    🤷‍♀️«чому зі мною так?»

    народжується:

    🔻“для чого це мені?”

    🔻«результатом яких причинно-наслідкових моментів це є?»

    🔻 «що я транслював/транслювала в світ, що від відповів мені так?»

    🔻 «який резонанс був, що проявився таким чином?»

    🔻 «який це ресурс для якої моєї цілі?»

    🔻“що я можу з цього взяти?”

    🔻“хто /що став/стало для мене підтримкою, поки було складно?”

    Як проявляти вдячність екологічно?

    🌿 Не “заради”,

    а “від серця”.

    Вдячність не повинна бути обміном:

    «я зробила/зробив – і тепер мені винен/повинна».

    Вдячність не є маніпуляція,

    чи залежність, чи очікування.

    Це прояв безумовного дару, який все приводить в стан балансу та рівноваги.

    Ніяких “поверни мені”, «я заради тебе».

    А просто «я роблю це як мій ще один спосіб бути, реалізовуватись.

    Тому що це так.

    🌿 Конкретно.

    Говоріть, за що саме ви вдячні.

    Не бійтеся бути щирими.

    Наприклад:

    🫶“дякую, що ти є такою як ти є»

    або:

    🫶“дякую, що ти вислухала мене, коли мені було важко»

    🫶“Ціную, що ти подзвонив саме тоді, коли мені це було дуже потрібно»

    🫶“Дякую собі, що не здалась.”

    🌿 Через дії.

    Вдячність – не лише слова.

    А й повернути чашку, допомогти,

    обійняти,

    створити затишок,

    відповісти теплом на тепло.

    Без зайвих слів.

    🌿 Регулярно.

    Без особливого приводу.

    Заведіть щоденник вдячності.

    3–5 речей, за які ви вдячні собі / людям / світу сьогодні.

    Це просте, але сильне “перемикання уваги” на ресурс.

    Вдячність – не обов’язок, а вибір.

    Не всім і не завжди.

    А туди, де живе тепло.

    Бо коли серце наповнене – воно ділиться.

    І дякує не лише за ідеальне.

    А й за досвід.

    За шлях.

    За те, що ЖИВЕ.

    ✨ Якщо вам відгукується ця тема – приєднуйтесь до моїх програм, ігор, практик.

    Ми вчимося не тільки відновлювати себе, а й бачити, скільки вже є.

    📩 Напишіть мені в особисті або залиште 🕊️ в коментарях – і я надішлю вам ресурсну практику на тему вдячності🔔

  • Базові речі, про які не говорять

    Що таке любов?

    Любов — це і почуття.

    І дія, присутність і здатність бачити іншу людину як цінну.

    Без умов.

    Любов — і вміння дотримуватися обіцяного слова, але й не тільки самі слова, це такой свобода на всіх рівнях.

    Віра, довіра, відсутність страху втратити.

    Це вибір бути, залишатись.

    Про вміння чути.

    Про готовність бачити неідеальне — і не тікати.

    А ще — любов починається не з іншого.

    А з себе.

    Як виглядає любов до себе?

    Любов до себе — не егоїзм.

    Не: “я кращий за інших”.

    А: “я — цінна людина просто тому, що я є”.

    Вона проявляється:

    • коли ви не зраджуєте себе заради чужого схвалення;

    • коли ви дозволяєте собі відпочити, сказати “ні”, змінити рішення;

    • коли ви щодня турбуєтесь про своє тіло, думки, середовище, в якому перебуваєте;

    • коли ви бережете себе від токсичних стосунків, навіть якщо «звикли»;

    • коли ви святкуєте свої перемоги, навіть якщо вони маленькі.

    Це також — чесність із собою.

    Запитати:

    🔵“Чи добре мені тут?”

    🔵 “Чи щаслива я зараз?”

    🔵 “Чи відчуваю повагу?”

    І діяти згідно з відповіддю.

    Як виражати любов до інших?

    Ми часто говоримо різними мовами любові.

    І буває, що любимо щиро — але не так, як інший здатен це побачити.

    Є 5 основних мов любові

    (за Гері Чепменом):

    1. Слова підтримки — “Я вірю в тебе”,

    “Ти справляєшся”,

    “Дякую, що ти є”.

    2. Час разом — бути поруч фізично та емоційно, навіть мовчки.

    3. Допомога — зробити чай, допомогти з документами, підмінити, коли треба.

    4. Подарунки — символи уваги, навіть маленькі, «просто так».

    5. Дотики — обійми, погладжування руки, ніжний дотик плеча.

    Щоб зрозуміти, яка мова любові важлива саме для конкретної людини — спитайте.

    Або поспостерігайте:

    як вона виражає любов до вас — найчастіше саме такої форми вона і потребує.

    Чому це важливо?

    Тому що справжня любов — не про ідеальність.

    Вона про турботу, вибір, дію, мову, зрозумілу іншому.

    Коли ви любите — ви віддаєте, не зливаючи себе.

    Коли вас люблять — ви отримуєте, не втрачаючи себе.

    І все це — в балансі.

    Любов — це те, що ми можемо обирати щодня. Починаючи з себе.

    🔸 Якщо ця тема вам близька — приєднуйтесь до моїх ресурсних програм і практик. Там ми вчимося відновлювати, плекати та виражати цю глибоку силу любові — до себе, до життя, до інших.

    📩 Напишіть мені в директ:

    🔔

  • Привет, мир!

    Добро пожаловать в WordPress! Это ваша первая запись. Измените или удалите её, чтобы сделать первый шаг на пути блогера.