Я не хочу повертатися в минуле чи поспішати в майбутнє, бо мені цікаво бути свідком саме того часу, в якому я живу. І не просто свідком, а учасницею та авторкою свого життя.

Цікаве питання: якби ви могли повернутись та стати свідком будь-якої історичної події, що б ви вибрали?

Якби особисто я могла стати свідком будь-якої історичної події, яку б я обрала?

Мабуть, жодну.

Мені надзвичайно цікаво бути свідком саме цього часу.

Колись мені дуже хотілося все зберегти. Ще в дитинстві я мріяла про фотоапарат, щоб фіксувати красу, людей, моменти. Мені й досі близьке природне, справжнє, первинне. Те, що не потребує фільтрів, щоб мати силу.

Але з роками я навчилася іншого: не все потрібно зберігати.

Щось народжується.
Щось розквітає.
Щось виконує свою функцію і завершується.
А на його місці виникає нове.

І мені цікаво не триматися за те, що вже було, а запитувати себе:

Який досвід я проживаю зараз?
Що він відкриває в мені?
Які мої здібності хочуть реалізуватися саме в цих обставинах?
І що я можу створити з того, що мені дано?

Можна все життя сперечатися з реальністю. Але реальність, зараза, рідко програє ці суперечки.

Тому я обираю інше: бачити факти, знаходити ресурс, створювати нове і жити.

Мені довелося побачити, як руйнується те, що здавалося непорушним. Побачити війну, втрати, трансформацію людей і цілих систем. І водночас побачити неймовірну здатність людини створювати життя навіть там, де старе життя вже неможливе.

Можливо, саме це найбільше захоплює мене в нашому часі.

Ми не просто спостерігаємо історію. Ми знаходимося всередині неї.

І кожен із нас своїми рішеннями, роботою, творчістю, бізнесом, стосунками та виборами створює маленьку частину того, що одного дня назвуть минулим.

Тому я не хочу повертатися назад, щоб побачити історію.

Я хочу бути достатньо присутньою, щоб не пропустити ту, яка відбувається зараз.

І достатньо вільною, щоб не тільки бути її свідком, а й створити в ній своє життя.