Автор: Kurant Oksana

Якби особисто я могла стати свідком будь-якої історичної події, яку б я обрала?

Мабуть, жодну.

Мені надзвичайно цікаво бути свідком саме цього часу.

Колись мені дуже хотілося все зберегти. Ще в дитинстві я мріяла про фотоапарат, щоб фіксувати красу, людей, моменти. Мені й досі близьке природне, справжнє, первинне. Те, що не потребує фільтрів, щоб мати силу.

Але з роками я навчилася іншого: не все потрібно зберігати.

Щось народжується.
Щось розквітає.
Щось виконує свою функцію і завершується.
А на його місці виникає нове.

І мені цікаво не триматися за те, що вже було, а запитувати себе:

Який досвід я проживаю зараз?
Що він відкриває в мені?
Які мої здібності хочуть реалізуватися саме в цих обставинах?
І що я можу створити з того, що мені дано?

Можна все життя сперечатися з реальністю. Але реальність, зараза, рідко програє ці суперечки.

Тому я обираю інше: бачити факти, знаходити ресурс, створювати нове і жити.

Мені довелося побачити, як руйнується те, що здавалося непорушним. Побачити війну, втрати, трансформацію людей і цілих систем. І водночас побачити неймовірну здатність людини створювати життя навіть там, де старе життя вже неможливе.

Можливо, саме це найбільше захоплює мене в нашому часі.

Ми не просто спостерігаємо історію. Ми знаходимося всередині неї.

І кожен із нас своїми рішеннями, роботою, творчістю, бізнесом, стосунками та виборами створює маленьку частину того, що одного дня назвуть минулим.

Тому я не хочу повертатися назад, щоб побачити історію.

Я хочу бути достатньо присутньою, щоб не пропустити ту, яка відбувається зараз.

І достатньо вільною, щоб не тільки бути її свідком, а й створити в ній своє життя.

Я бы точно сказала себе: «дыши и делай. Бойся и двигайся. Сомневайся, но иди». Все иллюзия, кроме того, что есть факт. Банально, но иногда это очень важно знать и напоминать.

Самое ценное – это время собственной жизни.

Как мы его структурируем – имеет значение.

Что ценно?

Что действительно имеет смысл??

Зачем?

Ответы на эти вопросы можно так никогда и не понять, даже прожив жизнь.

А можно осознать за час и счастливо жить ❤️‍🔥🪷🌞

Why do you start looking at Scrooge McDuck differently with age?

As a child, many perceived Scrooge McDuck as a greedy old man who thought only about money.

When I got older, I saw something else.

He thought about the categories of the system.

Created assets.

I took care of the preservation of resources.

I understood the price of decisions and consequences.

I didn’t scatter what I created for years.

And this reminds me very much of business owners who build companies not for one season, but for decades.

I often see one pattern in business arrangements.

The company begins to lose stability when the owner ceases to respect his own resources: time, money, people, energy, attention.

Prosperity does not start with earning more.

It begins with the ability to responsibly manage what is already there.

That is why working with the business system almost always begins with working with the thinking system of its owner.

Because a strong business does not arise by chance.

It is the result of mature decisions, respect for resources and the ability to see the system a few steps ahead.